Шлейфом кави підвечірньої мандрую,
Оксамитом, ароматом, і теплом
Стану іскри, блиску ґратулюю,
Притуляюсь шиби, мокро за вікном.
Чути плин і тріскіт печі,
Гул у комин, тиха ніч,
Вітер заплітає лист до речі,
Перехрестям гілок в темне шкло.
Вигоріло все, у жарі подих,
Біг у скалках тліючих одеж,
Терпкість вин, і дим, і порох
Кава в попелі, стискаюсь до судом,
Розчинясь в чорноті безмірній,
Хати під зірками за селом,
Мережею гілок, мозку звилин,
Проникаю
грішно
до основ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2022
автор: Валерій Лазор