Сьогодні – не вчора: був – тим, а як зараз?
Бінокль – не мисливця, а погляд уверх.
Дивилися так діди-тіні погаслі
На метеоріти з пасовиськ, печер.
…У рідних й не рідних - своє сприйняття.
Хто – стриманий полоз*, хто – в клунки пожитки.
Увечері – чується і перетяг,
І що слід шукати нове коло спритне…
Здається мені, я – той самий, та інші
Доречно мудрують, що й камінь дрібнішає,
І гіперіон* росте вище і вище
…Тривоги ж – не привід для мене щось нищити
Й відмовитися майоріючих віршиків.
…Якщо ти – коріння, то - тут проростай.
Не можеш – сій спори, лети далі. Лайк?
22.10.2022р.
*Полоз – велика змія, пітон
*Гіперіон – одне з найвисоких дерев світу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2022
автор: Юхниця Євген