Сьогодні повня спила крові,
умила в ній своє лице…
Всі люди надто принципові,
можливо й війни через це.
До влади вперто лізе покруч,
будинки спалює й мости…
Свавілля й беззаконня поруч,
а після них одні хрести.
І не важливо це в Ізюмі
чи в Бучі посеред двора.
Диктатори усі безумні!
Питання, а електорат?
Який надав безмежжя влади,
й волав щодуху: «Розіпни!» –
сіяв убивству надто радий.
Та чи не був між ними Ти?
Тепер гризеш невинно нігті
й пускаєш носом бульбашки.
Грішити просто в цьому світі.
Та порахунку час гіркий.
22.10.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2022
автор: Микола Соболь