– Чому ти плачеш?
– Я не знаю.
Мені здається, що нема
там, за межею небокраю
життя, лише одна зима
і лютий вітер понад Стіксом,
який здолає лиш Харон…
А тут…
…у бабці пахне тістом
і піч, неначе Вавилон.
Хіба ж я думав про Елладу?
Та, що мені Харон і Стікс?
Коли у тиші снігопаду
дідусь від зайчика приніс
цукерочок, аж цілу жменю
і вітру вольного з полів,
як діставав їх із кишені,
наче навмисно шарудів,
щоб ми збігалися, мов миші
на запах сиру на столі.
А зараз тільки пам'ять пише
про час дитинства у селі.
20.10.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2022
автор: Микола Соболь