Було життя,-
А стало існування,
Була сім"я,
Лишилася одна я...
Була робота:
Натхненна і цікава...
Нині будинок, двір, турботи...
Було цікаво,_
І на роботі, й дома...
Не втрималась,-
Приїхала до сина...
Живу вже в них,-
Син і невістка на роботі,
Є телевізор, ноутбук і телефон...
І повна голова мрій і думок:
Життя все ближче вже до краю...
І просвітку немає від думок...
Не плачу я, і не кричу...
і до чужих колін не гнуся...
Коли в душі щось заболить - молюся...
Образив хтось, не проклинаю,
Й не сварюся...
Господь все бачить з висоти,
і може він мене судити буде...
Я не боюсь, усе сприйму
І поклонюся,,,
Йтиму вперед і пам"ятати буду,_
Усе в житті потрібно пережить,
АМІНЬ!!!
Все, що призначено мені,-
Ніхто не візьме...
Й зробити підсумки не пізно...
Отак і буду жить,
І не втрачати Віру...
І вірить Богу більше, ніж собі...
Життя - буття і існування,-
Воно моє й призначено мені...
І я його сприймаю таким
Яким воно і є...
Не жалуюсь, не плачу...
Живу і намагаюсь зрозуміть:
У чому його смисл,
І що в ньому моє-
Правдиве й вільне,
Й мені потрібне...
Отак живу, світ пізнаю,
Нове шукаю...
Пишу й читаю, вчусь,
Надіюся, що розбирусь,
У чому смисл мого і всіх людей життя!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2022
автор: геометрія