(пам’яті Цивірка Миколи)
Земля осиротіла на поета.
У засвіти пішов Микола, друг,
як вміло розставляє смерть тенета
і зупиняє серця перестук
навіки.
Що є буття? Ніколи не пізнаєм.
Куди веде опісля смерті шлях?
Твоє життя, наповнене розмаєм,
у вірші буде жити на вустах,
бо слово – вічне.
Поети, люди кажуть, не вмирають,
вони від нас ідуть за небокрай.
Тепер і ти знайшов ключі від раю.
Прощай, Миколо, з Богом спочивай.
17.10.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963061
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2022
автор: Микола Соболь