Дозрів і виноград, і груші,
і сонце вигоріло вщент.
Чи то зміліли наші душі,
чи заслабким нам став абсент?
Сказати точно? Я не знаю.
Лише здогадками живу.
Птахів летять на південь зграї,
хтось десь допалює траву.
Димами сходить наша осінь
та інеєм в саду цвіте.
Я літечко люблю і досі
хоч бабине, але ж проте –
таке гарнюнє.
16.10.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962960
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2022
автор: Микола Соболь