Коли закінчиться війна,
тебе шукатиму в дворах,
де встелить безгомінь сумна
стежки, зрешечені упрах.
Піду поволі ген удаль
назустріч сяйву через дим,
аби притишити печаль,
в яку втопив розгул біди.
Згадавши образ дорогий,
котрий для мрійника – усе,
помічу паростки снаги
між поплюндрованих осель.
Вкінці позбудуся тривог,
щоб не загас від них один,
бо твердо вірю в злуку двох
у колі квітів та руїн.
[i]07.ІІІ.22 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2022
автор: Прозектор