Коли закінчиться війна,
тебе шукатиму в дворах.
Повисне безгомінь сумна
на обездолених шляхах.
Піду повільно в сіру даль,
де розсвітатиме крізь дим.
В душі буруниться печаль,
як бачу скрізь розгул біди.
Згадаю образ твій ясний,
який щоразу бадьорив.
І скресне вишень цвіт густий
поміж розбомблених домів.
З думок позбудуся тривог,
адже не винесу один.
Іще зустрінемося вдвох
у колі квітів та руїн.
[i]07.ІІІ.22 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2022
автор: Прозектор