Лиши цю осінь у тривожних снах
нехай вона ще визріє дощами,
її ми любим тільки на словах,
бо жовтопад листів стоїть між нами.
А, що листи? – слова, слова, слова…
вони німі й холодні наче крига.
Куди ведеш ти, стежко, лісова?
Вже й листопад у сиву даль поклигав.
Від сонця бані на церквах горять.
Та цей вогонь душі мені не гріє.
Перегорну листок календаря.
Можливо ще у завтра є надія.
08.10.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2022
автор: Микола Соболь