Коли зустрічаються друзі старі,
То слів не знаходять зразу,
Лиш згодом думки, сірих днів бунтарі,
Народять казенні фрази:
«Як ти? Як здоров’я? Як діти? Рідня?!»
Хоча це й важливі речі,
Ніщо вже розмови ті не зупиня,
Й зітхання втіка старече.
І щирий, мов дощ, розливається сміх,
Що спогади забавляє,
Там юності профіль, невинний десь гріх,
З яким кожен доживає.
Й несила спинити думок караван
Ще довго й після розмови,
А пам’ять, неначе зерном, засіва
Тобі адресоване слово.
Струмочками спомини будуть збігать,
Збудивши заснулу тугу,
І щастя шматочком у серце ляга,
Немов оберіг для друга.
20.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962066
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2022
автор: Ганна Верес