Мов домоткане полотно,
старанно вибілене сонцем,
для тебе, згубо й охоронцю, –
моя душа й моя любов…
З позаминулого життя
я за тобою йшла незримо
(любов не носять за плечима!)
і довіряла, мов дитя…
Хоч сліплять зорі й душить мла –
такий один у цілім світі! –
щоби ожити й оживити
тебе я серцем віднайшла…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2022
автор: Світлана Березняк