Туман клубками котиться по степу,
Спішить допоки сонце не зійшло.
А вітер за ним гониться галопом,
А недалеко видно вже село.
Рядками шикувалися хатинки,
Садки, що поряд, відцвіли давно.
І тут туман затримавсь на хвилинку:
Я все зроблю, щоб знову все цвіло!
Спішить, на небо поглядає скоса,
Чи встигне все задумане зробить?
Думки в життя так втілити не просто,
Лише свою цю мрію не зганьбить.
І ось садок зацвів молочним цвітом,
Стоїть, немов облитий молоком.
Зробив усе, вже можна й порадіти,
Та жаль і сум торкнулися тайком.
Із-за гори десь виглянуло сонце,
Прийшла пора покинути красу.
І десь звучить далеко сумне скерцо,
Туман перетворився у росу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2022
автор: Cнежана