Ой, не чіпайте кам’яних бабів!
Не знає скіфський меч врагу пощади.
Ти чуєш ніч, а в ночі вітру спів,
який зове у степ мокшу́ вмирати…
Заради чого лиш скажи мені
ви пробудили духів наших предків?
Згорить Москва в пекельному вогні,
в оселі ж наші прилетять лелеки
і принесуть сюди нове життя,
не вмре ніколи ненька Україна,
піднімуться над вбитими жита…
народить мати козаченьком сина…
Не бути тут смердоті москалів.
Не смій чіпати кам’яних бабів!
06.10.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2022
автор: Микола Соболь