Вони колисали знайомі овали,
Тихо шуміли, аби лише БУТЬ.
А ночі тієї навічно пропали,
Пропали в зимі, що не знати й не чуть.
Вони малювали, аби розписати
Земну акварель, ніби чорну смолу,
А потім по ній же понуро стікати
У жилу громиці й німого страху.
Вони обіцяли зостатися в горі,
А в милу годину - поїти вогнем.
Вони обіцяли,.. та випало долі
Зовсім не знати про їхній тандем...
01.10.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2022
автор: Сара Ґоллард