По намистині ж…

Дощі  холодні  купають  осінь  у  теплих  тонах:
Барви  гарячі  ще  яскравіші.
Може  сьогодні  стати  тією,
Що  у  траві,  яснім  смарагді,  шукає  бісер.
Квіти  не  рушу:  вони  для  цілунків  комах,
Їх  заколисує  вітер.
От  би  сховатись  десь  на  галяві  із  сонця,  
Де  рідкісний  птах  чистить  перо  золоте
 Із  дрібненького  листу.
З  ягід  шипшини  знизати  намиста  разок,
А  з  горобини  і  глоду  –  по  тричі.
По  намистині  ж…
Тут  сотні  думок  стигнуть  у  тиші.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2022
автор: fialka@