МИ НЕ ВТРАТИЛИ ЩЕ ВІРИ…

                                 За  подіями  слідкуєм,
                                 Ми  ж  бо  ще  живі...
                                 Хоч  буває  і  сумуєм
                                 На  своїй    землі......
                                                     Ми  не  втратили  ще  віри,-
                                                     В  світле  майбуття...
                                                     Жаль,  що  орки,  ніби  звірі,-
                                                     Втратили  чуття...
                                 Заморозив  путлер  сили
                                 Своїм  воякам.
                                 Загубили  вони  крила,
                                 Знову  мстяться  нам...
                                                     В  Перемогу  всі  ми  вірим,
                                                     Орків  проженем...
                                                     І  розгромлене  відновим,
                                                     Й  славу  повернем...
                                 З  щастя  й  горя  моя  доля
                                 Скувалась  якось...
                                 Як  тополя  серед  поля,
                                 Я  живу  ще  ось...
                                                   Білі  хмари,  як  отари
                                                   По  небу  пливли...
                                                   Небу  синьому  безкраю
                                                   Краси  додали...
                                 Полетіла  б  я  за  ними,
                                 Та  безкрила  я...
                                 Для  них  рідне  небо  синє,
                                 Для  мене  -  земля...
                                                   Я  за  хмарами    все  ж  лину,
                                                   Звісно  у  думках...
                                                   Уявляю  ту  картину,
                                                   Що  побачу  там...
                                 З  щастя  й  горя  людей  доля
                                 Кується  щораз...
                                 І  свобода  є  і  воля,
                                 І  війна  йде  в  нас...
                                                 Як  здолати  усі  болі,
                                                 Думають  усі...
                                                 Повернуть  свободу  й  волю
                                                 Народам  усім...
                               Певне  Бог  все  ж  нас  карає,
                               Ще  й  війна  іде...
                               І  ніхто  із  нас  не  знає,
                               Що  іще  гряде...
                                 
                                                 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2022
автор: геометрія