За подіями слідкуєм,
Ми ж бо ще живі...
Хоч буває і сумуєм
На своїй землі......
Ми не втратили ще віри,-
В світле майбуття...
Жаль, що орки, ніби звірі,-
Втратили чуття...
Заморозив путлер сили
Своїм воякам.
Загубили вони крила,
Знову мстяться нам...
В Перемогу всі ми вірим,
Орків проженем...
І розгромлене відновим,
Й славу повернем...
З щастя й горя моя доля
Скувалась якось...
Як тополя серед поля,
Я живу ще ось...
Білі хмари, як отари
По небу пливли...
Небу синьому безкраю
Краси додали...
Полетіла б я за ними,
Та безкрила я...
Для них рідне небо синє,
Для мене - земля...
Я за хмарами все ж лину,
Звісно у думках...
Уявляю ту картину,
Що побачу там...
З щастя й горя людей доля
Кується щораз...
І свобода є і воля,
І війна йде в нас...
Як здолати усі болі,
Думають усі...
Повернуть свободу й волю
Народам усім...
Певне Бог все ж нас карає,
Ще й війна іде...
І ніхто із нас не знає,
Що іще гряде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2022
автор: геометрія