Чи то таке глевке сумління...
Чи то є зміщення орбіти...
Чи то я сню... чи то видіння...
Згасає день необігрітий,
А попіл ночі сліпить очі,
Аби душа відчула тління...
Театр абсурду... сцена жаху...
На задньому гублюся плані...
Ловлю за хвіст примарну птаху,
Яка над "світом ув омані"
Розправить крила мов вітрила,
Чаруючи красою змаху...
У центрі дивні персонажі...
З ниток невидимих тенета...
У чорно-білім антуражі
Рахує оберти планета...
Чи то вві сні є... серце скніє
Під тиском емоційних вражень...
21.09.2022
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961565
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2022
автор: Олена Студникова