***
Нема таких осінніх партитур,
які б зіграли ноту завершальну
оцих жаских, небогових тортур,
оцього пекла скруху прощавальну.
Нема таких ні струн, ані смичків,
немає рук умілих музикантів,
аби вогонь з маленьких сірничків
перетворивсь у вогняних атлантів.
Допоки виполікують дощі
не скільки ці сади, як наші душі,
життя усе ще ціниться ні в чім
і молитви - як відгомін із пущі.
Де ні оркестрів, ні всесильних пращ,
лишень листки надії обгорілі.
Не плач, моя Нескорена, не плач,
хоч ран огром Тобі пече у тілі.
Хіба їх ладен злікувати звук?
Хіба під силу відчай музикантам?
Серед незмірства здичавілих мук
Тендітна Ти впокорюєш гіганта!
23.09.22 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961534
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2022
автор: Леся Геник