На тихих вулицях дитинства
живе і досі той ласун,
який цукерками ділився –
сіресенький вухань-пустун –
тепер передає для доці
смаколики через мене,
знаходить скрізь в життя потоці
і вас нехай не омине.
Цінуйте щиро ті хвилини,
в яких дзвінкий лунає сміх,
украсти усмішку дитини,
напевно, це найтяжчий гріх.
30.09.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2022
автор: Микола Соболь