МОЇМ ВЕРБЛЮЖАНАМ…

                                           Верблюжани,  мої  земляки,
                                           Із  дитинства  мені  всі  знайомі...
                                           Поряд  з  вами  ми  з  братом  росли,-
                                           У  селі,  ніби  в  спільному  домі...

                                           Доля  склалася  так,  що  живу
                                           Я  давно  у  Долинськім  районі...
                                           Та  село  своє  дуже  люблю,
                                           Там  мені  всі  стежинки  знайомі...

                                             Я  село  своє  й  нині  люблю,
                                             Повторяю  про  це  знову  й  знову,
                                             І  думками  туди  я  лечу,
                                             Щоб  зізнатись  селу  у  любові...

                                             І  хоча  я  давно  вже  стара,
                                             У  село  я  спішу,  як  додому...
                                             Там  родина  моя  ще  жива,-
                                             Нас  єднає  у  спільному  домі...

                                             І  для  мене  Верблюжка  свята,
                                             Земляки  мені  рідні  до  болю...
                                             І  хоча  я  давно  вже  стара,
                                             Не  забуду  Верблюжку  ніколи...

                                             І  в  село,  як  раніш,  я  спішу,
                                             Хоч  і  сил  уже  мало  я  маю,
                                             І  село,  і  людей  я  люблю,
                                             І  не  зникне  любов  ця  ніколи...

                                             Верблюжани,  мої  земляки,
                                             Я  про  вас  і  пишу,  бо  все  знаю,
                                             Ви  для  мене,  як  сестри  й  брати,
                                             І  люблю  я  всіх  вас  й  поважаю...

                                             Верблюжани,  мої  земляки,
                                             Найрідніші  були  ви  мені  й  є...
                                             Поруч  з  вами  жили  ми  й  росли,
                                             Та,  на  жаль,  уже  брата  немає...

                                             Я  й  за  нього  всім  вам  поклонюсь,
                                             І  за  себе,  і  за  всю  родину...
                                             Ще  скажу,  що  я  вами  горжджусь,
                                             І  до  вас  ще  не  раз  я  прилину...

                                               

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2022
автор: геометрія