Ген, по небу хмари, наче вівці.
Попід ними ледь додому йде
Чи поет, чи може то пропійця,
Осінню наряджений в руде.
Виваляв навмисно десь у листі
Від Армані стильний кардиган,
Бо набридли вечори імлисті,
І розлита хмарами нудьга.
Знай собі, тихенько шкандибає,
Глядячи на зоряні вогні.
Бо для нього кращого немає,
Як топити у пияцтві дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2022
автор: Zorg