Я замовчу́ океанно - про глиби,
Замкнуту розпач і відданий шторм.
Опалі піски заховаються в типи
Вільної хвилі незайманих форм.
Одні береги роз'єднають печалі...
Ми незворотні, мов дикі плоди-
Ховаєм у себе неможні вуалі,
Аби лиш упасти й розбити сліди...
А сонце здійме́ться і я забажаю...
Ти не пізнаєш мого вороття...
Надто наївно серця підпускаю,
Та сила безодні - безвинне дитя...
25.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2022
автор: Сара Ґоллард