А дощ хлюпоче звечора і досі
Висять із даху сріблені торОчки,
Їх крутить вітер , і мене у осінь
Із дому випускати геть не хоче.
Здалося сумно, і самотньо трохи
Від мокрого осіннього пейзажу.
Та під вікном твої почула кроки-
Й скоріш біжу, бо щось хороше скажеш!
Так весело моргає парасолька,
Зібгавши в складку посмішку яскраву.
І може то здається лиш спросонку,
Що турка з кухні пропонує каву?
Та ось ти на поріг, і злива позад,
Від тебе пахне краплями і ранком,
І бадьорИть мене твій теплий погляд,
Та руки гріє кави філіжанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2022
автор: Lesya Lesya