Ти поклич мене на Говерлу,
Ковдру там постели туманну,
А щоб серце моє завмерло
В золоте огорни світання.
Сплутай коси мої з промінням,
Хай від подиху залоскоче,
І повірю в любов осінню
У якої блакитні очі .
ПіднесЕмося попід хмари
Щоб торкнутись губами неба.
Але й того мені замало.
Бо мабуть прокидатись треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960639
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2022
автор: Lesya Lesya