На відстані опіків серця
народжуються світи,
що їх мимоволі вичорнював
темною барвою світанок...
На відстані розуміння
нездатності просто іти
раптом з'являються джерела
для інших глибоких видінь...
І осінь стає не вироком,
а просто небесною кармою,
що її мусиш прийняти як благодать,
скорившись жовтінню листків.
А потім, десь на попелищах
пізнього листопаду
розвіяти докір і відчай,
щоб навіть найвищі комини
не мали претензій до вітру.
Бо ти - лиш малесенька стрілочка
в долоньці безжального світу,
котрий обдаровує справжністю,
коли обпікається серце...
16.08.22 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2022
автор: Леся Геник