Гряде настрічу дощ з-за небокраю,
де вистелено хмар важке сукно,
але наснага в серці не стухає,
тому дивлюся радо у вікно.
Адже мине іще якась година
й на озеро з тобою поспішу,
і вірю, що негода ця відлине,
не змусивши сповідувати жур.
Шукатимемо жаб над берегами
та квіти, що розлучну втіху ллють,
бо як застигне осінь понад нами,
то все поглине ревна каламуть.
Блукатимемо, згадуючи літо,
під хлип, що з далі ширитиме гай,
щоб вийшло від рутини відпочити,
а клопоти облишать нас нехай!
І раптом, як тобі у вічі гляну,
в кущах займеться сварка квакунів,
аби на зло хмаринам олов’яним
нам сміх ураз обличчя прояснив.
[i]18.VIІІ.21 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2022
автор: Прозектор