Він образився і пішов,
коли дощ за вікном ішов,
і холодні осінні вітри
замітали листям сліди...
Продували наскрізь пальто,
адже був він для них ніхто.
Хоч, насправді хотіли вони,
щоби холод і дощ восени
повернули його назад,
до її жіночих принад,
до її теплих рук і губ,
що не видали жоден звук.
Бо, коли розмовляють серця
ті, що йдуть — повертаються.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2022
автор: Tanita N