Повечір'я

Ятряться  дрова  у  вогні,
 як  та  заграва  золота
 над  шумом  лану  вдалині,
 де  наливаються  жита.

Сиджу  при  полум’ї  один,
 хмільний  від  пахощів  землі,
 а  зверху  місяць,  мов  бурштин,
 якраз  погордливо  скруглів.

І  попри  явність  простоти
 душа  радіє,  хоч  співай,
 бо  ліпших  благ  не  осягти,
 ніж  ті,  що  має  ріднокрай.

Допізна  буду  у  дворі,
 й  коли  вже  піде  жар  на  спад,
 аби  вчув  ремство  яворів
 на  те,  як  ніч  наводить  лад.

[i]VI.21  р.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2022
автор: Прозектор