Чи чуєш вихваляння солов'їні
у скверах між багатоповерхівок?
А бачила алеї у цвітінні
і в пахощах захмелених бронзівок?..
Тобі весна, ймовірно, гріє душу,
клечаючи пишнотами розмаю,
тоді як у моїй хмурніє стужа,
бо мрії про побачення плекаю.
Хіба це випадковість небувала?
Оскільки вже мав стільки пережити
і треба ж, як усе зійтися мало,
аби так покохав несамовито!..
Уперше перестрів таку прекрасну,
поблиз якої з волі чи неволі
пожежа в заребер'ї не загасне,
дотла попелячи тривоги й болі.
З тобою став би обраним щасливцем,
коли б гуляли в затишку каштанів,
що навіть час би, певно, зупинився
від заздрості в жаркому хвилюванні.
Утім від ласих марень тільки гірко,
адже ява розходиться із ними,
тож меркнутиме пристрасть, ніби зірка,
чиє конання буде вічно зримим.
[i]ІІІ.21 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2022
автор: Прозектор