Ти, кому я не розповім, що плачу
вночі до ранку,
ти, хто безсилить мою вдачу
як колисанка.
Ти, хто мені не розповість, що часто
мене чекає:
як, якщо нас таке ось щастя
не вдовольняє,
обох зморило?
(коротка пауза й несміло):
Ти на закоханість поглянь,
що починалося з зізнань,
вона обманом завершила.
Мене зробила ти самотнім. Для тебе я себе змінив.
Єдина мить з тобою й знову я мов хмільний,
але розсіявся безслідно цей туман.
Ах, зі своїх обіймів я всіх інших відпускав,
Лиш ти завжди відроджувалась знову, лиш ти:
Бо я, ні разу не обнявши, тебе міцно тримав.
[b]Rainer Maria Rilke DU, DER ICHS NICHT SAGE[/b]
Du, der ichs nicht sage, daß ich bei Nacht
weinend liege,
deren Wesen mich müde macht
wie eine Wiege.
Du, die mir nicht sagt, wenn sie wacht
meinetwillen:
wie, wenn wir diese Pracht
ohne zu stillen
in uns ertrügen?
(kurze Pause und zögernd):
Sieh dir die Liebenden an,
wenn erst das Bekennen begann
wie bald sie lügen.
Du machst mich allein. Dich einzig kann ich vertauschen.
Eine Weile bist du's, dann wieder ist es das Rauschen,
oder es ist ein Duft ohne Rest.
Ach, in den Armen hab ich sie alle verloren,
du nur, du wirst immer wieder geboren:
weil ich niemals dich anhielt, halt ich dich fest
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2022
автор: Зоя Бідило