В мокрий-мокрий сірий плащ
Одягнув туман дерева,
Капає із них хоч плач,
Це пора вже вереснева.
Розпогодиться удень,
Літо бабине засяє
Срібно-срібно.І лишень
Листя жовте закружляє.
На зелену ще траву
Вишиванками лягає.
Гарну пісеньку нову
Вітерець ще заспіває.
А надвечір стане знов
Трішки-трішки прохолодно.
Та не вистудить любов
До краси цієї осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський