Якось по іншому на небо сонце вийшло,
На смак повітря було геть не те.
Чомусь в селі запанувала тиша
І промінь кинув сяйво золоте.
Далекий гул машин, мов різав вухо.
Колона мчала, було видно в далені,
Як обрієм стелилася пилюка
І дикий страх ховавсь десь в глибині.
Люди, залякані огидною війною,
Вдивлялись в невідому далечінь.
Ще не старі , та майже з сивиною,
Російський мір таку лишає тінь.
І от із хмари того пилу виринає
"Козак" залізний, мовби на коні
Солдат з вікна усім рукой махає
І Прапор Синьожовтий на броні!
«Це наші! Наші!»-люди закричали
І сльози радості, мов хлинули з очей.
На них вони п"ять місяців чекали,
Тепер стрічають рідних так гостей.
На все село лунає-Слава Україні!!!
Серце тріпоче і душа бринить.
Героям Слава!!! Й пісня про калину,
В отвіт луна і уперед летить.
17.09.2022р. Олександр Сте́пан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2022
автор: Степан Олександр