Провесняне

Невдовзі  перезляться  зимні  ночі,
віддавши  волю  пестощам  весни,
і  зрештою  дотане  сніжне  клоччя
під  сміх  дерев,  хай  поки  не  гучний.

Блищатимуть  мрійливо  оболоні
роздолля,  що  поволі  оживе,
аби,  набрякши  запалом  спросоння,
услід  вбрання  приміряло  нове.

І  знов  торкнуться  промені  ласкаво,
зігнавши  сум  чи  вигрівши  хоча  б,
мов  берег  розчаклованого  ставу,
де  вмоститься  без  ліку  хвацьких  жаб.

Вітатиму  там  ночі  наодинці
в  облозі  серенад  навперебій,
щоб,  дивлячись  у  воду,  як  у  вічність,
поринув  у  розквітлий  сад  надій.

[i]ІІ.21  р.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2022
автор: Прозектор