Ні сну, ні снів, лиш тихе небо
і вітер грає над Дніпром,
тополі гомонять і верби,
усе довкіл покрите сном,
а я не сплю, рахую зорі,
шукаю впалі у траву,
у небозводі неозорім
Стрілець натягне тятиву,
ось-ось помчить стріла у всесвіт…
а далі буде так, як є:
роса, світанок, бусла клекіт
й безсоння зранене моє.
14.09.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2022
автор: Микола Соболь