Краще тесати камінь за шмат черствого хліба
І його жувати, щоб силу вернути рукам,
Ніж по землі ступати, прагнучи в небо злетіти,
Вистраждане щастя у Бога просити, як я.
Глянь, у яких судомах народжується слово,
Слова – це з ран моїх кров, рваної плоті вогонь.
Сюсюкає щось Мойсей, белькоче безтолково,
Що закликати Бога, якщо покинув Арон*.
Ти дав щастя жити, але прокляття лишилось,
Низпослав апостола! Тобі поясню, дозволь!
Слово стало плоттю, а попелом стало тіло,
І змішався з прахом відчай моїх молитов.
[i]* Арон – старший брат Моїсея, його сподвижник у звільненні євреїв з єгипетського рабства. На відміну від непохитного Моїсея вирізнявся поступливістю, миролюбністю, м’якістю[/i]
[b]Julian Tuwim KAMIENIE RACZEJ RĄBAĆ[/b]
Kamienie raczej rąbać dla czerstwego chleba
I żuć go, by znów siły zdobyć na rąbanie,
Niż tak po ziemi chodzić i tak pragnąć nieba,
I tak ze szczęścia cierpieć, jak ja cierpię, Panie!
Patrz, jak się ze mnie rodzą te słowa w męczarni,
Słowa – krew moich szarpań, ran rozdartych ogień.
Mojżesz, który sepleni, bełkoce niezdarnie,
Nie mam swego Arona, co by mówił z Bogiem.
Tak dźwięczne szczęście życia przekleństwem się stało,
Apostoła mi ześlij! niechaj mnie tłumaczy!
Słowo stało się ciałem, a popiołem – ciało
I w prochu moich modlitw tarzam się w rozpaczy.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959556
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2022
автор: Зоя Бідило