Кажуть – осінь безкрила.
Ви у те вірите, люди?
Так, як вона любила,
любити ніхто не буде.
Людям немає діла,
хмурі стоять на зупинці.
Як же вона раділа
сонечку чи павутинці.
Осінь така чутлива
лиш спробуй сказати зайве,
з неба заплаче злива,
а після веселки сяйво.
Листя фарбує у парку,
верби стоять жовтокосі,
людям, то зимно, то жарко…
Гляньте, іде – леді осінь.
11.09.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2022
автор: Микола Соболь