Що там далі за цею дниною,
де вже осінь зійшла на плай
ще незжовклою бадилиною,
ще незвітреною травиною -
так легесенько понад край?
Понад витахлою прірвою,
із якої вгору - дими
ані вірою, ні зневірою,
лишень тою дрібною мірою,
у котрій ми - ще дійсно ми.
Хоч уже й загубились думкою
в суєті і у цих листках,
що здригають повітря мукою,
невідбутою ще розлукою
десь у вересня на руках.
Там, де осінь іще притишено
обступає всі ранки нам
і ще трішки тепла залишено,
поки ми так наївно пишемо
щось таємне своїм богам...
6.08.22 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2022
автор: Леся Геник