Дуже, дуже давно - в 1988 році мені
випала нагода побувати в м. Києві на
концерті Кобзона.Наразі я вже не маю
такого бажання.А ось той концерт
мені сподобався - він продовжувався
майже 5 годин.Але мова не про те,
Перерву в концерті заповнив наш
поет Юрій Рибчинський.Тоді я вперше
почув його вірша "Убейте Сталина
в себе". В цей час проводилась
велика робота по висвітленню злочинів
Сталіна та його поплічників.
Ось його променисті слова :
"Он в каждой попраной судьбе,
он в каждом дне, что даром прожил
УБЕЙТЕ СТАЛИНА В СЕБЕ ,
ПОКА ОН ВАС НЕ УНИЧТОЖИЛ!"
МОЯ МОВА СОЛОВ"ЇНА ,
ЧОМ ТИ ПРИЧАЇЛАСЬ,,,
О, мій народе, як же все так сталось
Що ми змію пригріли на грудях.
Не думалось ніколи й не гадалось
Що рідна мова буде лиш в піснях.
Але й пісні ми стали забувати,
Не стало їх ні в селах , а ніде.
Тож стали дружно ми та весело співати
Що ми "брати" й нас "партія веде" !
А рідна мова . ніжна й незрівнянна,
Зосталась десь , утративши життя.
Як дитинча, що вийшло спозаранку,
Та не знайшло до хати вороття.
А московітська нечисть не дрімала,
Немов той спрут опутала серця.
Десь мова причаїлась , десь пропала,
Все ж між людей трималась до кінця.
Але ж тепер ми вільна Україна,
Чом наша пісня в небі не дзвенить ?
Як зникне мова, то й країна згине.
А як же нам без України жить ?!
То ж пропоную, як сказав РИБЧИНСЬКИЙ,
Не зневажай та не ганьби себе !
Убий в собі "язик" той московітський,
Бо вже назавтра він уб"є тебе.
Луганськ 22.07.2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2022
автор: Мехті Волас