Мехти Волас
Народ не стане на коліна,
Нас не зім’яти, не зломить.
Бо доки пісня наша лине,
Допоки в жилах кров кипить
Народ не стане на коліна.
Бо ж маєм ми такую долю
Котрую жоден люд не мав.
Нас гнули мов би ту тополю,
Гнобили, кидали в неволю.
Проте ніхто нас не зламав.
Бо сильную ми маєм волю.
І час настав і крига скресла,
Піднявся люд на правий бій,
Вкраїна ожила, воскресла
Яко Христос і з піднебесся
Тебе благає, нарід мій:
«Небесну сотню» помнім люди
І «Пливе кача», і майдан.
Щоб вільною Вкраїна була,
Щоб щастя гріло повсякчас
Вони закрили серцем нас.
«Небесну сотню» помнім люди…
А ти – «наш брат» - ти помилився,
Ти геть забувся, щось проспав.
Чи сон тобі дурний наснився,
Та ми не ті, яких ти знав.
Народ, що волю пригубив
І гідність власную побачив
В ярмі конати не схотів
І долю сам собі призначив.
Бо ти ж для нас з часів Богдана
Наглядачем, не братом був.
Козацька воля вас «пугала»
І мова лагідна моя,
Що солов’їною названа
Й супроти гнобленням тирана
Ще й на Кубані розцвіла.
Та все мине і час настане –
Розтануть прикрості в імлі,
Ми будем «сотню» пам’ятати,
«Врага не буде супостата,
А буде син і буде мати
І будуть люди на землі".
18.05.2015 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958953
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2022
автор: Мехті Волас