А листя хоч і золоте
та, що воно людині значить?
Дощить за вікнами на вдачу.
Але, я певно не про те.
Дивись, як дивні тіні ночі
йдуть тротуаром неохоче…
А лист під ноги їм мете,
зриває й кидає додолу,
немов життям розбиті долі
єдине, осені святе –
останнє листя золоте.
07.09.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2022
автор: Микола Соболь