Стара колиска захиталась в пустій хаті.
Ікона впала, тріснуло вікно.
Ворони галас підняли крилаті ,
Пес заскавчавши, вив на все село.
Думки погані материнську душу рвали,
А серце калатало і пекло.
Ноги не слухали, їх ніби прив"язали.
Усе життя перед очима пронесло.
Відкрились двері, сумно зарипівши.
Зайшов старий з мобілкою в руках.
Блідий, мов смерть, вустами прошипівши ,
Бо всі слова тонули у сльозах.
«Нема...Синочка нашого...Убили…»
Впав на коліна і як пес завив.
Пасмо волосся миттю посивіло,
А ноги, ніби хтось кийками перебив.
Біжать пекучі сльози по країні
І плач луна, здригається земля.
Кидають квіти, ставши на коліна
І чути крик у небі журавля.
6.09.2022р.Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2022
автор: Степан Олександр