деиократія в окупації.
Не дай вам боже жити як в пустелі,
Де ні людей, ні спокою нема.
Ні, люди є- живуть в своїх оселях,
А почуття складають в закрома.
У кожного "своя хатина крайня",
та кожен з них пильнує за другим.
Чи щось сказав, чи висловив бажання,
Ти був людина, став тепер ніким.
Тільки все це не є найважливіше
У цьому "вирі" сонного життя.
Вражає черствість (цього якнайбільше),
Зневага і відсутність почуття.
Їм всім начхати хто ти , де і звідки.
Вони всі Я !. а ти мішок лайна.
І тут сусід не ходить до сусідки,
Щоб запозичить солі чи майна.
така ось демократія від раші.
І руцький мир такий нам подали.
Дав Бог , батьки не знають цього наші,
Вони б усе на світі прокляли.
Бо українці- то сім"я єдина,
Бо українці - пісня, радість , сміх.
Бо українці - то міцна родина.
де біль та радість ділиться на всіх.
Луганськ 27.08.2022 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2022
автор: Мехті Волас