Дивись, не забарилась тонкосльоза.
На мене схожа, тільки що, в плачі.
Комусь жбурнула золото на коси,
Когось лафіт червоний намочив.
А я радію терпкій прохолоді,
Збираю дощ у руку з павутин.
І спогади між листям хороводять,
У золоті алей, де поруч ти.
Там рук твоїх тонкі і ніжні пальці
З лиця приймали плутанки із кіс,
А вітер знов їх плутав, ніби шансу
Нам не давав, й між нами третім вліз .
І ми шукали затишну кав'ярню,
А осінь колотила з листя мікс,
Ревнивий вітер кидав дощ старанно,
І продував розлючений наскрізь.
Та чи згадаєш ти яснішу осінь?
Вона була, мабуть, тепліша всіх.
Шукає вітер сивину в волоссі,
А я у згадках твій веселий сміх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2022
автор: Lesya Lesya