А ти мене в осінь оту заведи…
Мабуть, в ній лишились ще наші сліди.
Дивись, як у златі палає земля,
Немов нас чарують літа ті здаля.
Промінням ласкавим мене обгорни
Тепло, яке нас зігрівало, верни.
Блиск сяйний згадає той зустрічі сад
Й поверне хоч кілька нам років назад.
Збуди мої мрії в щасливому дні
Та радість недавню верни знов мені.
І в подуві вітру, що кружить листки,
З тобою станцюємо вальс залюбки.
В обіймах промовиш чарівні слова:
Кохання яскравим без них не бува.
Пройдемось з тобою у рижому тлі
І ти запалиш вогник в тужній імлі.
Лише мене в осінь оту заведи
І в ній залишися зі мною. Не йди!
У погляді ніжнім розсію блакить
І вогники серце обом запалить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2022
автор: Marija