Ця осінь у моїм саду
така розкішна й благотворна…
Сюди крізь зжовклі трави йду,
де промінь стиглі груші горне.
Зарожевілі яблуньки
виблискують соками плоду.
Й у краплях синяви сливки
спивають сонячну погоду.
Легенький подув вітерця
розложисте колише гілля.
Й маленьких пташечок тільця
злетом вливаються в довкілля.
Тут чорнобривці на межі
в царство природи закликають.
Й в цій зачарованій тишІ
мене з привітністю вітають.
Іду сюди, як в Божий рай,
занурюючись в рій бджолиний.
Й з небесних виш злотий ручай
обіймами до мене лине.
В смачній духмяності плодів
спиваю день травним настоєм.
Серед Божественних дарів
я наповняюся спокОєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2022
автор: Marija