Ось і все! Розбрелись наші мрії.
Розлучились, побравшись лише.
Над тобою ревуть градобої ,
Ніч безсоння у дім мій несе.
Мчать з забитих вокзалів вагони;
Й стукіт рейок, мов серцебиття…
І твій образ з віддаленням тоне.
Й наче віск, застигає життя.
В мить прощання душа знемагала…
Як відходив, дивилася вслід.
Що сказати тоді я не знала,
Скочив в поїзд й слова скував лід.
І став дім наш, мов мертва пустеля.
Одиноко сиджу край вікна…
У страху все зриваюся: Де я?!
Мить… й отямлюсь:Ще вдома й ВІЙНА.
Й знов ридаю в мольбі до ікони
Та благаю його вберегти …
Край горить… І церковнії дзвони
Сповіщають про нові хрести.
Чи живий?! Усе звістки чекаю..
Місяці, як немає яви…
Там де ти, майже пекло, я знаю.
Але вистій! Благаю, живи!
Бо мені не прожити без тебе;
Чорну хустку зарано носить.
Я прошу: Не бери його небо!
Ми змогли разом рік лише жить.
Й тут війна… Стрясли тишу сирени…
Скрізь сполохані люди біжать.
-Це не цирк, тут немає арени!
Ми не звірі, щоб прихист шукать.
Ну, а ворог скрізь ставить капкани,
Владарює на моїй землі.
Рве над нами, мов вогненні чани,
Свої гради, й усе в попелі.
Скрізь уламки, будинків немає…
І дорогами трупи лежать.
Та русинський обріз не змовкає,
Й навіть вбитих не дасть поховать.
Кожен день прилітає ракета:
Біль і лемент несе руський мір.
Що ж мовчиш миротворна планета?
Вбивство це до яких буде пір?!
Скільки будемо ще хоронити
Молодих і здорових людей?
Бог життя дарував їм, щоб жити.
Зупиніть на землі мір оцей!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2022
автор: Marija