Осінь на порозі, ось заплутала
Павутиння, золото розвісила.
Непотрібним стало вже опудало,
Завтра димом підуть лахи вицвілі .
Ціле літо працювало совісно,
Відганяло то шпаків, то воронів.
А тепер лиш палиця на провесні
Відмічатиме межу розорану.
Драний бриль упав на перекладину,
В дірку шия виглядає знічено.
Та нічого з дворища не вкрадено,
І ніким дзьобатим не насмічено.
Щоб не роздягнули і не вирвали ,
Краще полетіти було з птахами!
От би лахи стали його крилами!
І дощем опудало заплакало .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2022
автор: Lesya Lesya