І знову осінь за вікном, плакуча осінь.
І терпко сіється між нами долі просідь.
Хоча ми порізно, і близько не стикались,
Але уявою так тісно поєднались.
Між нами даль і недомовленості фрази.
Слова заховані в надумані образи.
Чудні пришельці, видно двоє, з того світу
З життя осіннього йдемо назустріч літу .
То віддаляємось, то руки протягаєм.
Як бути разом нам, у роздумах шукаєм?
Та сил в обох нема, щоб роз’єднатись,
Й небесній волі мусим підкорятись.
Природа плаче в голім листопаді,
Кругом туман провис у сірій шаті
І я не в силі слів тобі дібрати,
І ти не знаєш, що мені сказати.
Як перейти нам через люті зими
Стежками непрохідними крутими.
В невидимості віхол й бездоріжжя
До літнього щасливого безсніжжя.
Але, нічого, що осінні дощі грають -
Вони, неначе солов’ї в весні, співають.
І хоча тиша поміж нами ще гуляє,
Та мрія літа нам палкі серця єднає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2022
автор: Marija