Ще день лиш.. літній промінь на землі.
Ще холоду думки не сколихнули.
Й бджолині звуки маячать в імлі,
Й пташині переспіви не заснули.
Надія ще не змокла у дощах,
І в паморозь не вбралася негода.
Ще біжимо по золотих полях.
Й по-літньому всміхається природа.
Ще свіжить ранок пахощами трав
Та вітерець обіймами голубить.
І рожевіють відблиски заграв,
А поміж них білінь хмаринок блудить.
І поки Бог сяйний дарує день,
Та очі рідних гріють теплотою,
Черпаймо щедроту із їхніх жмень
Душевності своєї чистотою.
Вбираймо цю небес голубизну
В оправі відхідного вже сезону.
Бо ще лиш день, і літню таїну
Сховаємо у пам’яті заслону.
І сплеском чарівних сердечних хвиль
Даруймо близьким спокою розраду.
Поки ще не сповзає із трав пиль,
Під вогкою вагою дощопаду.
Допоки ми радіємо теплу
І можемо відчути плече друга,
Любімо світ, супроти горю й злу.
І не вкрадеться в душу нашу туга.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2022
автор: Marija