Вже вісім літ... Здається, вчора
Війна принесла в хату горе...
Не заживають в серці рани,
Адже пішов з життя так рано!
Не сам пішов – тебе убили,
Цвіт, молодий такий, згубили,
Бо двадцять три – це ще дитина,
Проте вже - захисник країни.
Ти був відважним і сміливим,
Веселим хлопцем, жартівливим,
І ворогів ти не боявся,
Звільнить Донбас від них старався.
Та доля гірко насміялась …
І враз все різко обірвалось!
Тепер лиш темінь, довгі ночі,
Від сліз не висихають очі...
І рветься серце: «Сину! Сину...
Віддав життя за Україну».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2022
автор: Ольга Калина